FRACTAL.PLUS вже доступний у маркетах, тисячі користуються ним щоденно. Проте шлях до цього був зовсім іншим, ніж могло здаватися на перший погляд. 

FRACTAL.PLUS — це український застосунок цифрового самопізнання та кар’єрного орієнтування для дорослих, які хочуть краще зрозуміти себе й свідомо ухвалити рішення, куди рухатися далі. У продукті є 16 наукових типологічних тестів, голосова діагностика рівня стресу, індивідуальний ШІ-коуч Fracty, голосовий ментор Ice (експерт з менеджменту та підприємництва). Результат: структурований портрет особистості, порівняння зі 100+ відомими українцями у Пантеоні ЛІТІ, ШІ-аналіз резюме, добір вакансій, освітніх курсів під сильні сторони користувача тощо.Класичний шлях розробки такого продукту, за моєю оцінкою, коштував би $450–550 тисяч ще до першого користувача. Я пішов іншим шляхом. Частково це був експеримент, частково — необхідність.

1. Суперап — це не монофіча

Це сотні бібліотек, залежностей та архітектурних рішень. Мій беклог стартував із 200+ задач, а в процесі нападало ще більше сотні. 

Під навантаженням ламається абсолютно все, що здатне зламатися. Якщо у вас немає технічного бекграунду, вас чекає дуже багато стресу від потоку нової інформації та необхідності ухвалювати рішення у питаннях, на які ви не знаєте відповідей. 

Вихід: починайте із загальної картини. Ескіз, архітектура, шлях користувача. Не занурюйтеся в деталі, поки не стала очевидною загальна дорога з головними відповідями — що це і навіщо. 

Постійно кажіть ШІ пояснити простіше. Просіть зробити макет, який можна поклацати і зрозуміти, про що він взагалі говорить. 

2. ШІ не буде вас слухати

Ви пропишете ідеальний промпт. Пропишете тести. ШІ складе план. Піде виконувати — і зробить по-своєму.

Забуде. Проігнорує. Побачить по дорозі щось «важливіше». Просто тупо закінчиться контекстне вікно, він стисне контекст — і половина домовленостей вилетить. 

Потім починається газлайтинг:

— Я все зробив.
— Ти ж повернувся за хвилину, хоча планував за 30.
— А й справді, пішов доробляти.

І за хвилину:
— Я все зробив.

Оце вбиває найбільше.

Вихід: постійна письмова фіксація процесу. Що саме ШІ зараз робить. У якій послідовності. За якими критеріями ви зрозумієте, що задача справді виконана.

3. ШІ буде постійно ламати те, що вже зробив і відтестував

Просто тому, що обсяг кодової бази давно перевищив його пам’ять. Він забуває. Втрачає суть. Перемикається. 

За три місяці розробки ШІ робив компресію інформації понад сотню разів. Інколи це було повне обнулення пам’яті — що він робив і навіщо.

Вихід: безперервне документування процесу. Не для себе — для нього наступного. 

4. ШІ постійно обманює, додумує, робить помилки

Помилки будуть у кожній задачі.

Вихід: потрібен ШІ-аудитор. Один ШІ планує — ви даєте іншому ШІ перевірити цей план та підкоригувати. Один пішов писати код — інший перевіряє, чи не зламалося те, що працювало вчора. 

Ваша робота у такій моделі — контролювати. І контролювати тих, хто контролює.

5. ШІ буде постійно забувати і втрачати контекст 

Вихід: розбивайте задачі на куски. У кінці роботи над кожним куском ви маєте отримати завершене рішення, яке можна проклацати руками. 

Не «майже готово». Не «докручуємо деталі». Однозначно: або готове, або не готове.
Якщо будете рухатися далі, поки попередній кусок не працює, — через тиждень матимете 15 «майже готових» модулів і жодного робочого.

6. ШІ буде постійно давати непрацюючі рішення

Вихід: примушуйте його писати автотести. Одразу. На кожну нетривіальну функцію. 

ШІ буде опиратися, йому «нецікаво» тестувати — він хоче писати нові фічі. Але без автотестів ви не побачите момент, коли він зламає те, що працювало ще вчора. 

А він зламає.

7. ШІ буде постійно ламати те, що до цього працювало


Вихід: вимагайте регресійне тестування. Це ключова дисципліна, на якій тримається все. ШІ написав новий модуль — перш ніж рухатися далі, запускаємо весь набір старих тестів. Якщо хоч один впав — зупиняємося і розбираємося, що саме відламалося. 

Без цього за два місяці ви матимете застосунок, у якому реєстрація не працює через те, що тиждень тому хтось поправив логіку push-повідомлень. І ви навіть не знатимете, коли саме це сталося. 

Правило просте: кожен коміт→ повний прогін тестів → тільки потім рухаємося далі. 

Нудно. Повільно. Рятує проєкт.

Тому я і починаю з «не раджу»

FRACTAL.PLUS у сторах. Продукт працює. Ним користуються. Отже, створити застосунок у такий спосіб можливо.

Але вайбкодинг не економить ваші зусилля. Він переносить їх із коду у контроль.

Це і є реальна ціна тих «зекономлених» $500 тисяч.

Післямова: чому вайбкодинг?

Я — директор з питань штучного інтелекту групи компаній, психолінгвіст (PhD) та директор з персоналу з багаторічним досвідом. Отже, три компетенції зустрілися в одній людині. 

Vibe coding з Claude Code дав мені можливість перевірити продуктові гіпотези тут і зараз. Усі модулі застосунку народжувались ітераціями — я тримав product vision та науку,  AI забирав на себе синтаксис, тестування, деплой. 

Так, різалися кости. Але головне тут не економія, а швидкість feedback-loop: тестер скаржиться ввечері — фікс уночі — реліз вранці. 

У такому темпі продукт може еволюціонувати разом із запитом на самопізнання у наш час, а не відставати на квартал. 

І останнє, найчесніше: мені просто цікаво першим пройти цей шлях і показати, що однією людиною можна вибудувати продакшн-сервіс з тисячами реальних користувачів — без чекання на «коли буде команда».

Але саме тому я починаю з головного: я не раджу повторювати цей шлях без розуміння, у що ви заходите.