Пітер Вестербака — співзасновник Slush, однієї з наймасштабніших стартап-подій світу, колишній CMO Rovio і творець глобального феномену Angry Birds. У Києві говорили з ним про молодь, освіту як основу державності та амбіції, з яких починається неможливе.
24 лютого 2022 року Вестербака прокинувся у Саллі, невеликому фінському містечку неподалік кордону з росією. Поки світ ще лише оговтувався від шоку, він із командою вже діяв: вони скупили всі бронежилети, які тільки змогли знайти у Фінляндії, і того ж дня відправили їх до польського кордону.
Наступним кроком став посібник для батьків і дітей про те, як упоратися з травмою. Перші 40 тисяч примірників надрукували українською та фінською, а згодом переклали видання ще понад двадцятьма мовами.
Ця історія не лише про підтримку України, а й про ключовий принцип Вестербаки як лідера: не чекати ідеальних умов, брати відповідальність і робити те, що вважаєш правильним.
27 липня 2026 року запросили Пітера Вестербаку на закриту зустріч із фаундерами та керівниками компаній-учасниць Спілки у Києві — це був його перший візит до України. Щиро дякуємо Валерію Пекарю за можливість поспілкуватися з Пітером наживо.
Після модерованої дискусії та Q&A-сесії учасники продовжили розмову із гостем у форматі нетворкінгу. Саме такі камерні зустрічі дають спільноті прямий доступ до лідерів світового масштабу та можливість обговорити з ними власні ідеї та виклики.
Зібрали найцікавіші думки Вестерабки — про бренди, освіту, світ без росії і принципи, за якими варто будувати компанії, екосистеми й держави.
Створюйте сильний бренд, а не просто продукт
Ключовий інсайт стратегії Rovio: маркетинг — це частина ДНК продукту.
Коли говорять про Angry Birds, ви згадуєте гру. Насправді ж гра була лише частиною значно більшої історії.
Angry Birds стала 52-м продуктом Rovio. До цього команда шість років експериментувала, помилялася, закривала невдалі проєкти й накопичувала досвід. Прорив не був випадковістю — він став наслідком десятків спроб.
За словами Пітера, у Rovio все було маркетингом — і водночас нічого не було окремою маркетинговою функцією.
У компанії не ставили собі за мету просто створити успішну гру. Вони будували всесвіт. Так з’явилися мультфільми, іграшки, одяг, напої, тематичні парки, колаборація зі Star Wars і мільйони людей, які самі стали амбасадорами бренду.
«Кого хвилює, що ви створили найкращу технологію у світі, якщо про неї ніхто не знає?»
Ця думка особливо актуальна для України сьогодні.
Світ уже звернув увагу на українські технології — передусім завдяки швидкості і таланту наших інженерних команд. Але увага сама собою не перетвориться на довіру, партнерства чи глобальні бренди.
Її потрібно конвертувати.
Саме тому Вестербака закликає українських фаундерів більше говорити про свої продукти на міжнародних майданчиках. І водночас — говорити про Україну. Адже сильний бренд країни підсилює кожну компанію, яка виходить із її екосистеми.
Slush: екосистеми створює молодь
Успішні компанії не виникають у вакуумі. Їм потрібне середовище, де люди знайомляться, сперечаються, запускають спільні проєкти й поступово починають мислити масштабніше.
Саме такою екосистемою для фінського tech стала Slush.
Її історія почалася з простого запитання. Під час лекції в одному з провідних університетів Фінляндії Пітер Вестербака запитав студентів, хто з них хоче створити власну компанію. Аудиторія 600 людей — руки підняли троє.
Більшість мріяла про стабільну роботу у великій корпорації чи державному секторі.
Для Вестербаки це стало сигналом: проблема не в тому, що у Фінляндії бракує талановитих людей. Просто вони або не знали, або не вірили у власну здатність створювати щось нове, щось своє.
Погано, якщо всі молоді люди хочуть тільки підтримувати статус-кво, адже справжня робота молоді — змінювати світ.
Так почалася історія Slush.
Сьогодні це одна з найвпливовіших стартап-подій світу, яка щороку збирає тисячі засновників компаній та інвесторів із фондами на понад $4 трлн під управлінням. Але її головний принцип за ці роки не змінився.
Slush робить ставку на молодь. Близько 1600 волонтерів не просто допомагають із проведенням події. Вони керують процесами, ухвалюють рішення, помиляються, відповідають за результат. Саме так, переконаний Вестербака, зростає нове покоління підприємців і лідерів.
Водночас сильні спільноти не з’являються за наказом «згори». Вони формуються там, де є спільна мета, довіра й простір для взаємодії. Решту роблять люди.
Великі цілі змінюють спосіб мислення
Для Пітера Вестербаки амбіція — це практичний інструмент управління.
Коли Angry Birds досягла приблизно двох мільйонів завантажень, він запропонував команді нову ціль — сто мільйонів. Тоді це звучало абсурдно: навіть Tetris за десятиліття не демонстрував таких темпів. Проте справа була зовсім не у цифрі.
Якби команда поставила собі за мету десять мільйонів користувачів, вона, найімовірніше, просто працювала б трохи більше. Але сто мільйонів вимагали зовсім іншого підходу. Потрібно було переглянути продукт, маркетинг, партнерства, темп розвитку — фактично всю логіку роботи компанії.
Через рік Rovio вже досягла 50 мільйонів завантажень. А ще за кілька місяців — і позначки у 100 мільйонів.
У цьому й полягає одна з головних думок Вестербаки: великі цілі потрібні тому, що змушують думати інакше.
Якщо ви ставите ціль у 10 разів вищу — вам доведеться справді думати, як туди дістатися.
Такий підхід змінює і ставлення до помилок.
Вестербака згадує, як після запуску лінійки іграшок Angry Birds команда не розрахувала попит. Увесь товар розкупили, але рекламу після цього забули вимкнути. Напередодні Різдва компанія отримала тисячі скарг — тож довелося терміново наймати десятки студентів, щоб відповідати на листи й розбирати накопичений беклог.
Здавалося б, класичний провал.
Але саме тоді Rovio фактично побудувала систему клієнтської підтримки, яка пізніше стала однією з її сильних сторін.
Для справжнього лідера помилка — не причина відмовитися від амбіцій. Навпаки, це ще один крок до них.
Освіта як фундамент свободи
Освіта для Пітера Вестербаки — це базова технологія державотворення. Здобувши незалежність від російської імперії у 1917 році, Фінляндія зробила ставку на школу як на простір формування нації. Вчитель мав не просто транслювати знання, а й виховувати громадян.
Ця філософія, описана у книзі Григорія Петрова «Фінляндія — країна білих лілій», — яка свого часу надихнула Ататюрка на модернізацію Туреччини, — працює безвідносно епохи.
Її ефективність довела й Естонія у 1991-му: заручившись підтримкою фінських колег, естонці повністю перезапустили систему підготовки вчителів. Тридцять років потому їхня система освіти — одна з найсильніших у світі.
За логікою Вестербаки, саме школа є ключовим інструментом деколонізації. Вона повертає суспільствам втрачену ідентичність та закладає фундамент для формування незалежних інституцій.
Немає нічого неможливого
Між Україною та Фінляндією Пітер Вестербака вбачає багато спільного: обидві країни знають, що означає виборювати незалежність і формувати власну ідентичність, живучи поряд із росією. Саме тому він не вважає припинення вогню достатньою амбіцією для України та Європи.
Фінський підприємець та візіонер упевнений: стійкий мир можливий тільки після деколонізації російської імперії, і прогнозує такий сценарій до 2028 року.
Свій нинішній проєкт Вестербака називає «світом без росії» — світом без імперії, яка знову і знову атакує сусідів. Інструмент для цього Пітер обрав послідовно: ті самі «Білі лілії» сьогодні все активніше читають і обговорюють у регіонах, які досі живуть у статусі колоній російської імперії.
Звісно, скептиків щодо таких планів не менше, ніж колись на старті Angry Birds чи Slush. Але логіка візіонера залишається незмінною: спершу формулюєш амбітну ціль, яка змушує мислити інакше, а потім — рішуче дієш.
