Де знаходять сили топові українські волонтери? На зимовий мітап від Diia.City United завітали ті, чиї імена стали символом стійкості для всієї країни: Сергій Стерненко, Сергій Притула, Тата Кеплер, Ольга Руднєва.

Сьогодні українське суспільство та бізнес перебувають у точці, де мотивація остаточно вичерпується, а нові виклики вимагають надзусиль. Де шукати ресурси для «гри в довгу»? На нашому FutureTech Meetup: United for 2026 розпитали про це людей, які щодня роблять свою справу на межі можливостей, змінюючи нашу країну на краще.

«Сенс у часи турбулентності: де шукати сили?» — найочікуваніша панель вечора зібрала справжніх лідерів громадянського суспільства. 

На сцені:

Модерувала розмову Наталія Кривда, докторка філософських наук та професорка КНУ ім. Т. Шевченка.

Ділимося ключовими інсайтами про те, як відомі українські волонтери трансформують щоденні виклики у системну допомогу та яка роль бізнесу у цій боротьбі. 

Повний запис панелі дивіться на Youtube-каналі Diia.City United.

Точка відліку та вибір

Наталія Кривда почала з основ:

Як ви зробили свій вибір? Чому ви продовжуєте це робити?

Спікери одностайні: залишатися осторонь сьогодні неможливо, проте — у кожного був свій шлях у велике волонтерство.

Сергій Стерненко згадує, що поштовхом для нього стала порада його друга — вже загиблого військового Павла Петриченка:

Купуй дрони, які будуть вбивати росіян.

Відтоді Сергій зосереджений на FPV-технологіях, адже бачить у них майбутнє війни. Бо пам’ять, яка живе — це дія.

Сергій Притула: на момент повномасштабного вторгнення він уже мав роки досвіду з 2014, що у 2022 дозволило йому масштабувати фонд у лічені дні:

Ти робиш щось, тому що можеш. Була експертиза, ти знав потребу і людей з цеху. Залишилося тільки зібрати під спільний знаменник тих, хто теж шарить.

Тата Кеплер бачить першопричину свого волонтерства так: 

Перша людина, яка взяла в руки палицю, була не найсильнішою. Просто їй це було потрібно більше, ніж решті.

У 2014-му на прохання друга вона привезла з Ізраїлю одну коробку бандажів, тепер же її невелика команда забезпечує до 85% потреб у тактичній медицині для таких бойових підрозділів, як «АЗОВ».

Мотивація, дисципліна чи сенс?

Коли мова йде про тривалий спротив, емоційного підйому вже недостатньо.  То що змушує триматися?  

Радить Ольга Руднєва:

Мотивація — офігенна історія, якщо ви біжите 2 км. Якщо біжите 10 км, вам потрібна дисципліна. Але якщо це марафон — шукайте сенси. Крім вас їх ніхто не знайде.

Тата Кеплер щодня бачить війну без фільтрів. Її робота рятує життя, і саме в цьому вона знаходить своє джерело сили. Каже:

Добро вимірюється сумою попередженого болю.

Однак також Тата наголошує: на четвертому році великої війни мотивацією стає не натхнення, а дисципліна та усвідомлення ціни бездіяльності. Для неї сенс — у поверненні своїх додому з гідністю.

Для команди  Superhumans — це можливість дати віру тим, хто на фронті. Ольга Руднєва, директорка унікального реабілітаційного центру, порівнює їхню роботу з дивом: 

Ти розумієш, що повернув людині можливість обіймати своїх рідних, тримати дитину за руку. Це на рівні Ісуса.

Сергій Стерненко: системна робота його фонду має прямий вплив на ситуацію на полі бою і кожен учасник його команди усвідомлює свою роль у цій боротьбі. Навіть рутинні завдання бухгалтера, як-то оплата рахунків, Сергій пропонує сприймати по-новому: 

Це «зошит смерті» росіян. Кожен рядок — це помста і допомога нашим військовим. Коли дивишся на це так, працювати стає набагато цікавіше.

Про власну мотивацію Сергій Стерненко додає: найкраща протиотрута від зневіри — відповідальність перед тими, хто на полі бою, і тими, хто назавжди в строю.

 Якщо вони не зневірилися там, у тих умовах на «нулі», то я не маю права опускати руки тут.

Стійкість та право бути втомленим

Спікери закликають відмовитися від глянцевого образу «невтомних супергероїв» — аби не вигоріти завчасно:

«Сили закінчуються. І це нормально. Далі працює механіка: комусь треба вимкнути телефон, комусь піти в музей. Але ми не маємо права зупинятися», — розповідає Тата. 

Ольга Руднєва закликає:

Ваше завдання, як лідерів — не вигоріти заради красивого жесту, а бути функціональними. Розрахуйте сили так, щоб бути корисними до дня перемоги… і після нього.

Відповідальність бізнесу: просто донати — вже замало

Одним із найгостріших моментів дискусії стала роль бізнесу. Спікери підкреслили: час зручних донатів на гуманітарку минув.

Сергій Притула був категоричним:

Ваша допомога Силам Оборони сьогодні — це не «донат». Це пряма інвестиція в те, щоб ваш бізнес фізично існував у 2026 році. Не буде армії — не буде нічого: ні податків, ні соціальної відповідальності, бо не буде держави.

Сергій Стерненко звернувся до міжнародних компаній, які часто уникають «військових» тем, із закликом змінити сприйняття:

Збиття шахедів — це те ж саме гуманітарне розмінування, тільки в небі. Якщо ви не хочете допомагати українському солдату, коли фронт в Україні, вам доведеться допомагати своєму війську, коли фронт опиниться у вас.

Про бар’єри

На відміну від 2014 року, сьогодні українські волонтери працюють системно, без хаосу.

Сергій Притула похвалився крутим результатом роботи його команди: тепер покупці у магазинах мережі Walmart у США зможуть заокруглювати свої чеки на користь допомоги Україні. Американський торговельний гігант додав фонд Притули до програми «round-up» — це велика перемога.

«Я вчора ледь не розплакався», — зізнається Сергій.

Він також подякував бізнесу, який донатить на операційну діяльність фондів. Для таких великих організацій, як Prytula Foundation це критично. Ще один важливий крок — збільшені ліміти на безподаткові донати для бізнесу із 4% до 8%.

Що треба виправити

  1. Припинити абсурд із податками: донати великого бізнесу іноді досі трактують, як «виведення капіталу». Через це армія втрачає мільйони.
  2. Дотиснути глобальні офіси: міжнародні компанії заробляють в Україні, але їхні штаб-квартири у Відні чи Токіо часто забороняють донатити на «мілітарі». Це має змінитися: донати на Сили Оборони захищають їхню ж можливість працювати тут.

«Волонтерські фонди — це сервісна інфраструктура війни. Бізнес і держава мають працювати з нами системно, а не лише тоді, коли «горить». Прийдіть до нас, поспікуйтеся з нами», — закликав Сергій Притула.

Спільний знаменник: європейські цінності

Завершуючи дискусію, Наталія Кривда пояснює: те, що зараз роблять українці — це і є розпаковка фундаментальних цінностей у конкретні дії:

Сенси – це гідність, свобода, демократія, солідарність, права людини і верховенство права. Гідність розпаковується в антибіотики для фронту, свобода — в дрони, які закуповують сотні фондів.

Для фінального акорду вечора пані професорка цитує свого студента-воїна:

Сьогодні європейські цінності носять український піксель.

 

Панель за участі лідерів громадської думки була логічним завершенням FutureTech MeetUp та важливим нагадуванням для бізнесу: у складні часи сенси стають стратегічним ресурсом — для команд, лідерів та спільнот. І тому насамперед Diia.City United об’єднує не просто технологічні компанії, а людей, готових брати відповідальність та діяти з єдиним розумінням мети.

Дякуємо генеральному партнеру події – Київстар. 

 

Diia.City United — майданчик, де технологічний бізнес і громадянське суспільство знаходять спільні сенси для боротьби та розбудови країни.

Бажаєте бути в епіцентрі подій та впливати на майбутнє України разом із лідерами індустрії? Долучайтеся до нашої Спілки.