10 вересня Спілка резидентів Diia.City United разом з KSE провела мітап “FutureTech: Нові виміри освіти“. До нас приєдналися 20+ ключових стейкхолдерів галузі – з бізнесу, EdTech-cтартапів, уряду, класичних та приватних вишів України. Зі спікерами мітапу ми визначали запитання, які варто ставити для якісної трансформації технологічної освіти в України, а також поговорили про ролі та вектор роботи приватних і класичних вишів, урядовців, техбізнесів та EdTech-cтартапів.
Нижче ділимося інсайтами з дискусії представників держави:
Тетяна Бережна, заступниця Міністра економіки України:
“Дуже важливо для всіх провайдерів неформальної освіти чітко знати і розуміти стратегічні державні документи. Якщо нещодавно затвердили стратегію МСБ, дивіться, що в цій стратегії, який її операційний план і які кроки держава має зробити, щоб виконати його.
Стратегія зайнятості населення передбачатиме перелік спеціальностей, необхідних для нашої держави для досягнення стратегічних цілей. Це дуже хороші стратегічні документи, які читають наші донори та інвестори. Під це виділяться гроші в рамках ініціативи Skills Alliance. Тобто ви завжди будете попереду на один крок, якщо знатимете суть стратегічних документів держави”.
“Треба відчути себе серйозно співвідповідальним за ті кадри, які виховуються і в профтехах, і в університетах нашої держави. Давайте залучатися до цієї співвідповідальності, будучи роботодавцями, які хвилюються через освіту”.
Роман Грищук, член парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій:
“Бізнеси мають більше спілкуватися з університетом, бо є велике нерозуміння проблем і майндсету одне одного.
“Одна із тем співпраці бізнесу – це дуальна освіта. Беріть до себе студентів старших курсів, нехай їх навчають ваші спеціалісти. Виділіть частину робочого дня чи тижня для них під студентів і готуйте собі співробітників на майбутнє. Ви краще зрозумієте болі і проблеми університету”.
“Один негативний досвід нехай не перекреслює все ваше ставлення до системи вищої освіти. Два негативних досвіди – окей, ви вже знаєте, з ким не треба працювати або як не треба працювати. На третій раз щось вийде. Державні університети зараз не такі гнучкі, як бізнеси, але спробуйте, дайте шанс
Прийдіть до свого ректора, до декана свого факультету або спробуйте прочитати публічну лекцію, як мінімум. Це одна-дві години вашого часу, але ви студентам надасте драйву як випускник, як людина, яка досягла успіху”
Михайло Винницький, заступник Міністра освіти:
“Україна сьогодні робить те саме, що і роблять в Європі і далі. Не всі будуть Кембриджами і Гарвардами. Українські університети мають дослідницькі центри, де більше 50% студентів є магістри-аспіранти. Дехто буде teaching university, які матимуть близькі зв’язки з роботодавцем із дуальною освітою.”
“Все зроблене за останній рік націлене на збільшення суб’єктності студента. Студент має більше вибору і відповідальності за власну траєкторію. Але це означатиме, що гуманітарна компонента залежатиме від вибору студента. І це означає, що вона має бути представлена привабливо самими викладачами і самими університетами”.
“Коли мені кажуть,що все в освіті погано, я запитуюся: а хто зупинив орду? Зупинив у Києві, в Харкові, в Херсоні, в Сумах, в Чернігові, в Одесі, в Миколаєві. Орду зупинили українці переважно 25-35 років, які пройшли українську систему освіти. І ми маємо цим пишатися. Тому що українська система освіти створила ту ціннісну ініціативну людину, яка здатна до самоорганізації. Я думаю, що нам є чим пишатися, і ми точно не маємо цього втрачати”.
Хочете знати більше? Не пропускайте події Спілки, щоб першими почути найцікавіші думки з індустрії техбізнесу. Дивіться повний запис панелі за посиланням. Більше інсайтів згодом.
