Український технологічний сектор вже сьогодні здатен бути інструментом відновлення країни — через експорт, інвестиції, defence tech і dual-use рішення, створення робочих місць та інтеграцію України до європейських ланцюгів створення вартості.
Масштаб завдання безпрецедентний: за даними оновленої оцінки RDNA5, потреби України у відновленні та відбудові протягом наступного десятиліття становлять майже $588 млрд.
Водночас технологічний бізнес уже має масштаб, експортний потенціал та вміння залучати міжнародний капітал, щоб стати одним із драйверів цієї трансформації.
Саме цю позицію Diia.City United представила на Ukraine Recovery Conference 2026.
Під час своїх виступів в основній програмі URC виконавча директорка Спілки Наталія Микольська окреслила три умови, необхідні для подальшого зростання українського tech-бізнесу: системний вихід на глобальні ринки, доступ до smart capital та включення defence tech і dual-use інновацій до майбутньої архітектури відновлення.
У воркшопах конференції також взяли участь Олександр Циборт, заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, та Артем Бородатюк, учасник Стратегічної ради Diia.City United та співзасновник FRACTAL.
Глобальне зростання як стратегічна необхідність
Внутрішній український ринок був невеликим і до початку повномасштабної війни. Нині ж міграція населення, скорочення локального попиту та воєнні ризики ще більше посилили потребу компаній диверсифікувати ринки й джерела доходів.
Тому для українського технологічного бізнесу міжнародна експансія — не етап розвитку, а інструмент управління ризиками й необхідна умова сталого зростання.
Водночас вимушена глобалізація не повинна зводитися до релокації команд або поодиноких експортних контрактів. Компаніям потрібні системний доступ до ринків, локальні партнерства, розуміння регуляторного середовища, міжнародні клієнтські мережі та інфраструктура для продажів.
Одне із завдань Diia.City United — допомагати технологічним компаніям зростати з України на глобальних ринках, зберігаючи команди, експертизу та створену ними цінність тут, вдома.
Дефіцит «розумного капіталу»
Українська стартап-екосистема має інструменти для підтримки ранніх команд — гранти, ангельські інвестиції та pre-seed фінансування.
Розрив виникає пізніше, на стадіях Seed і Series A, коли компанії вже повинні будувати міжнародні продажі, посилювати управління та масштабувати операційну модель. На цьому етапі самих грошей недостатньо.
Smart capital — це інвестори, які разом із коштами приносять доступ до клієнтів, партнерських мереж, галузевої експертизи та ключових ринків. Саме такого капіталу найбільше потребують українські компанії, які через обмеженість внутрішнього попиту від початку будують глобальну модель зростання.
Міжнародні фінансові інституції та донори можуть відіграти тут системну роль, знижуючи ризики та залучаючи до українського ринку міжнародних інвесторів.
Серед прикладів, які навела Микольська, — участь IFC та ЄБРР у Flyer One Ventures. Така модель дозволяє інституційному капіталу посилювати довіру до фонду та відкривати шлях для приватних інвестицій у компанії, пов’язані з Україною.
Масштабування подібних інструментів може забезпечити значно довший ефект, ніж окремі короткострокові програми підтримки: більше капіталу для зростання, більше експорту та більше компаній, здатних конкурувати глобально.
Глобальна видимість має економічну ціну
Україна вже навчилась створювати технологічні компанії глобального рівня, однак міжнародне сприйняття української екосистеми досі відстає від її реальної спроможності.
Під час виступу Наталія Микольська звернула увагу на те, що з України вийшли 12 компаній зі статусом «єдинорога», зокрема бізнеси, пов’язані з оборонними технологіями. Проте багато з цих історій залишаються поза глобальною увагою та дискусією про інновації, інвестиції та безпеку.
Недостатня видимість — це не лише комунікаційна проблема. Вона впливає на кількість міжнародних партнерств, інвестиційних контактів і клієнтських можливостей, які отримують українські компанії.
Тому програми міжнародної підтримки мають включати не тільки фінансування ранніх стадій, а й системне представлення українського бізнесу на London Tech Week, провідних індустріальних конференціях та інших майданчиках, де ухвалюють інвестиційні рішення.
Defence tech змінив модель створення інновацій
Український досвід показав, що оборонні інновації можуть створювати й масштабувати не лише великі корпорації. Невеликі команди та стартапи здатні швидко тестувати рішення, отримувати зворотний зв’язок і нарощувати виробництво в умовах надзвичайно високої інтенсивності.
Одним з прикладів такої історії успіху Наталія Микольська назвала компанію Skyfall, яка пройшла шлях від розробки першого безпілотника до масштабного серійного виробництва.
Здобутий Україною досвід змінює традиційне уявлення про оборонну індустрію. Поділ на суто цивільні та суто оборонні технології стає дедалі менш релевантним: dual-use рішення формують основу для розвитку обох сегментів і можуть мати значний вплив на майбутню економіку.
Відповідно, інструменти відновлення не повинні розглядати defence tech і суміжні dual-use інновації як окрему категорію. Їх потрібно інтегрувати до програм фінансування та міжнародного партнерства. Водночас українські технологічні компанії вже адаптують корпоративні структури, комплаєнс і внутрішні процеси до вимог ЄС, формуючи основу для глибшої інтеграції у європейські ринки та спільних проєктів.
Майбутнє залежить не лише від грошей
Навіть найкращі фінансові інструменти не працюватимуть без сильного людського капіталу, підприємницьких компетенцій і якісного управління.
Тому міжнародні програми мають підтримувати не тільки продукти чи окремі інвестиційні раунди, а й розвиток засновників, управлінських команд та спроможності компаній масштабуватися.
Окремим викликом залишається представництво жінок на пізніших стадіях розвитку бізнесу. В українській екосистемі багато засновниць на pre-seed етапі, однак їхня частка суттєво скорочується на рівні Series A, Series B та у керівництві найбільших технологічних компаній.
Це питання не лише рівності, а й конкурентоспроможності сектору. Тому, вважає Наталія, компоненти, спрямовані на розвиток жіночого підприємництва та лідерства, варто інтегрувати у ширші програми підтримки малого й середнього бізнесу.
Від отримувача допомоги — до партнера
Українські технологічні компанії неодноразово довели свою здатність створювати конкурентні продукти та масштабуватись у кризових умовах.
Тепер важливо сформувати міжнародну інфраструктуру, яка допоможе їм зростати з України: залучати smart capital, виходити на нові ринки, інтегруватися у європейські ланцюги створення вартості та перетворювати технологічні розробки на глобальні бізнеси.
